Українска Націонал – Трудова Партія

Слово робітника!

Хочу вам розповісти казочку про одне підприємство, або чому я націонал-соціаліст за ідеологією.

Цікаво? Ну тоді читайте…

Жило було один підприємство, при Совдепії ще жило. Працювали люди там, і ні сном, ні духом за знали, що їх чекає. Як працювали? Просто працювали, як і всі тоді на таких підприємствах. Обладнання старе , інструменту для обслуговування немає (хіба що для сам собі зробив чи з дому приніс), один працює, десять гуляє; пили, крали потихеньку, ну, в загальному тихе совдепівське болото.

І ось приходять нові часи, почали це підприємство приватизовувати (навіть слова такого народ тоді не знав). Розпаювали так би мовити… тільки за кілька років дізналися хто, і як „паював” тоді, а спочатку наш народ, темний, просто надурили, як завжди – нахабно й цинічно. Дивіденти, як сказало керівництво, будуть 5 років пускатися на розвиток виробництва, а на руки ні копійки. Повірив народ: 5 років на розвиток начебто і не багато, може хоч щось прикуплять…

Спочатку запрацювали нормально, як «справжні» типу господарі, були й премії, і тринадцяті, і квартальні, але тривало це недовго. Почала посилено мусуватися ідея, що нам потрібен інвестор, який нам принесе все, вклавши капітали: і нове обладнання, і нові технології, нові форми управління і все, все, все. А народ у нас довірливий, що ж, хіба погано це, коли сто років вже нічого не змінювалося? Погодилися. І прийшов інвестор. Так, справді, прикупив устаткування, інструменту нового і… приніс новий підхід в керування підприємством.. І все було ніби добре, але потім знову ширилися чутки про те, що коли ми не продамо акції, то ВІН (інвестор) перестане, мовляв, вкладати свої кошти і підприємство розоритися і накриється. А скоро, запрацювала машина щодо пропозиції продажу нами акцій. Давали ціну непогану, кожен міг дістати руки чималу суму. Але хіба народ знав про акції? Що він теж знав про те, для чого вони, і які є механізми впливу того хто має контрольний пакет на інших? Тим паче левова частка акцій була в пенсіонерів та осіб передпенсійного віку. Їм у будь-якому разі сенс був взяти саме гроші, а не очікувати якесь там міфічне майбутнє. Так потихеньку все аж до останнього й викупили; у два етапи, щоправда, але наполегливо і планомірно. І тоді наш брат зрозумів суть цих діянь… А зрозумів у вигляді саме нововведень, одним з яких було, знову таки невідоме раніше, слово РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ. А означало воно, просто банальне скорочення, мотивоване тим, що, мовляв, треба переходити до більш практичного підходу в цьому плані і треба народу рівно стільки, скільки треба. Начебто й нормальний підхід… ось тільки скорочень було на підприємстві кілька, і щоразу вони були масовими і болючим. Пробували обурюватися; але на що обурюватися, коли працівники в себе вдома, ті, що працювали все життя тут, виявилися чужими на своєму ж підприємстві. А законодавчо все було чинно-благородно. А профспілка, запитаєте ви? Ги… а профспілка (її керівник в крайньому разі) отримує платню з директорського фонду, тобто являється цілком підконтрольною організацією. А незалежний запитаєте ви? Та де ви в нас бачили незалежні профспілки, здатні реально впливати на ситуацію і реально працювати, захищаючи права трудівників? Немає їх в нас, в Україні!

І ось пройшло три хвилі скорочення, доскорочувались до того, що вже катастрофічно бракувало тих, хто вміє працювати. Проте було зроблено ще одне важливе нововведення. Прийшла на підприємство когорта молодих «фахівців» під назвою менеджери. Навчили їх за західними зразками, як керувати народом нашим, навчили як слова «розумні» говорити… ось тільки працювати не навчили. Їх головне гасло – «Свобода через відповідальність» – люди зрозуміли буквально відразу, так би мовити, на власній шкурі. Все що раніше хоч якось робилося начальством, тепер ПОВНІСТЮ спихнулось на плечі трудівників, і назвалося знову таки «розумним» словом „делегування” і „навчання персоналу”. Як жартували самі робітники : «розкажіть мені, що це таке і я навчу вас цим працювати».

Ще одним нововведенням було збільшення управлінському персоналу зарплати разів у 5-6 більше від робітників . Ще одним кроком було переведення трьохзмінний графік роботи… менеджерів це, звичайно, не торкнулося. Почав розростатися офіс у Києві, який раніше був маленьким (всі питання вирішувалися без проблем, просто з підприємства). Дійшло потихеньку доти, що він почав налічувати більше народу, ніж підприємство. А що ж там, в тому офісі? І знову таки молоді менеджери, яким дали волю керувати… Ось вже 5 років під їх «чуйним» керівництвом компанія, даруйте, в сраці. Але це не перешкоджає їм приїжджати до людей, говорити, що, виявляється, відразу був офіс і потім вже виробництво, І що робітники без нього ніщо. Діяльність їх переважно полягає в тому, щоб знайти де і як можна урізати кошти, заощадити як то кажуть. Дійшло до маразмів навіть: відібрали в людей молоко за шкідливість, яке вони все життя отримували. Та заодно приїхала краля з офісу і привезла свої претензії у цьому, що треба збільшити зарплату менеджерам столичним. Запитали люди, чим ви це обґрунтуєте? Тим каже, що маємо багато молоді, велика плинність кадрів, і хочуть розважатися після роботи! Он як! І при тому, що платня в них в 5 разів більша ніж в робітників, що працює в три зміни!

Так, скорочення тепер ось знову буде. Мотивація така, що, мовляв на літо підйом виробництва, але на зиму спад, то треба тимчасово, до цього спаду, прибирати зайвих людей. Чому ж ці мерзотники, не врахували, що це було завжди? Що на літо дійсно йде закупівля страшенними темпами, завжди більше і про запас, і потім йде потихеньку торгівля, взимку затихають і спокійнесенько торгують. На весну все знову. Чому не враховується залізний щорічно планований прибуток? Він є! Компанія рентабельна!

Був перегляд зарплат, приїхала знову менеджер зі столиці й розповідала, що зарплати по грейду людей-робітників відповідно до ринковим якорем навіть перевищують, а менеджери недоотримують. Що таке ринковий якір? Це проведений аудит по 10-15 такого ж роду компаніям, і обчислення середнього в зарплаті серед них. Чому ж ви всі, менеджери…, не враховуєте такого простого фактору як соціальна несправедливість? Чому ви всі не враховуєте того, що ВСІ компанії НАХАБНО недоплатили своїм робітникам з таким грейдом??? Чому ви всі не враховуєте, що ціни зросли втричі, а ви співаєте пісеньки про якийсь якір?

Але це найстрашніше, найстрашніше, що всі нині працюють, і не знають абсолютно, чи будуть вони завтра так само працювати. У себе вдома, на своїй землі вони, виходить, вже не господарі, а вирішує чи бути їхнім сім’ям голодними чи ні ДЯДЯ із-за бугра, якого вони можуть і в очі не бачити й не знати.

І ще… як післямова, при Совдепії держава забирала в підприємства 92 відсотків прибутку. Ось так от. Скажіть мені на милість, невже з цими грошима не можна було самим усе це зробити??? Потрібен був Дядя??? Чи все це спеціально проведений план?

Так, я – націонал-соціаліст, тому що, я – за соціальну справедливість, а несправедливість я відчуваю щодня на своїй шкурі! І повністю переконаний і зможу це довести, що сам здатний зробити будь-що без Дяді й абсолютно не гірше! І якщо в корені не змінити систему, то доживемось до того, що корінних мешканців взагалі замінять на дешеву чужорідну робочу силу, як це сталось вже в західних країнах, чи взагалі візьмуть і закриють підприємство, оскільки Дядя так вирішив.