Українска Націонал – Трудова Партія

Козацька вендетта

Перша і основна хвиля погромів пройшла в Новоалександрівську в ніч з 13 на 14 лютого, відразу ж після замаху на місцевого отамана.

«Не чекаючи результатів розслідування, що трапилося пов’язали там з ТОВ СХП «Югроспром». Його директора – без суду і слідства «призначили» замовником злочину. І не вірячи в систему правосуддя, вирішили «покарати за скоєний злочин». Буквально через три години після замаху (про це розповів сам директор ТОВ СХП «Югроспром» Торніке Гулуа), біля його будинку була група невідомих людей. Вони били скло, намагалися підпалити будинок за допомогою пляшок із запальною сумішшю. Випровадити візитерів вдалося тільки прибулим на місце співробітникам міліції після того, як непрохані гості порядком налякали сім’ю бізнесмена. При цьому керівник «Югроспрома» не поспішав покидати будинок. Виїхав він з сім’єю тільки під ранок, коли з ним зв’язалися міліційні керівники і повідомили, що не знають, чи зможуть гарантувати безпеку його сім’ї.

У ту ж ніч «народний гнів» обрушився на мережу роздрібної торгівлі підприємства. У комбінату 8 торгових крапок в Новоалександрівському районі. Одну з них – пересувну – «месники» перевернули, ще у чотирьох побили фасади, склопакети і вітрини. Була зіпсована продукція. На наступну ніч зажевріла ще одна торгова точка комбінату – в станиці Грігорополісськой. Гасити її довелося вогнеборцям району. Магазинчик був знищений повністю. В п’ятницю в чотирьох магазинах комбінату були встановлені нові склопакети, проте в ніч на суботу – невідомі знов побили скло в двох магазинах. По попередніх підрахунках збиток, отриманий підприємством, склав більш за один мільйон сімисот тисяч рублів. Про той, що трапився було повідомлено в правоохоронні органи. Те, що в районі були здійснені хуліганські витівки, підтвердили і в новоалександрівській прокуратурі» (Ставропольские губернские ведомости. 21.02.2007).

Про це ж повідомляють інші місцеві видання – «Ставропольська правда» і «Комсомольська правда на Північному Кавказі». І уточнюють, що директором комбінату був грузин. Його звали Тенгіз Гулуа, і він же під кличкою Тімур був лідером місцевої грузинської діаспори.

Хвиля козачого гніву виплеснулася на вулиці: «У ніч, коли вбили отамана – ой, яким молодим-то був, такий хороший, так багато хотів зробити! – по всьому місту пройшли погроми, – розповідає мешканка Новоалександрівська Раїса. – Я якраз в центрі живу, так вранці, коли на вулицю вийшла, – мамці мої! – скрізь шибки биті валяються, кіоски, рундуки розгромлені. Просто кошмар! Дуже, дуже багато безладу було, – охає вона» (МК. 21.02.2007).

В результаті цих дій «директор і його сім’я були евакуйовані правоохоронними органами в безпечне місце. Практично одночасно разом з ним Новоалександрівськ на автобусах покинули інші вихідці з Кавказу» (Газета.ру. 16.02.2007).

Додаткову актуальність всьому цьому для України додає наступне:

«На Північний Кавказ завдяки зусиллям уряду протягом двох століть переселилися сотні тисяч козаків (колишніх запорожців) і жителів різних, переважно малоруських губерній: Харківською, Полтавською, Чернігівською. Величезна кількість сіл і станиць на Ставропіллі було засновано українськими переселенцями», «по перепису і 1897, і 1920 років, більше трьохсот тисяч чоловік – третина населення Ставропільської губернії – складали українці. До цих пір в деяких районах краю, таких, як Петровський, Іпатовський, Благодарненський, українська мова збереглася як побутова розмовна» (Ставропольская правда. 15.03.2002).

Ось, наприклад, із спілкування на донецькому форумі. Персонаж, що почав з того, що «я не вважаю Українську мовою» (самостійною), далі проте визнає: «З’їздіть в Ростовську область, Ставропільський край там є дуже багато сіл, які розмовляють Чистою Українською мовою».

Збереглася і культура. Прикладом тому хоч би всесвітньо відомий державний козачий ансамбль пісні і танцю «Ставрополье» (що існує з 1984 р.). «Танці з шаблями, дивовижні голоси і цікаве змішання російської і української мов, традиційні костюми зробили концерт справжнім святом. Відомі і суто місцеві ставропольські пісні радували слух і око глядачів. Обрядові танці відображали колоритну специфіку козачих станиць». Як з гордістю говорить після виступу на Україні його соліст: «У нашому репертуарі дійсно народні пісні. Ми записуємо їх в Ставропільському краю по селах і станицях. Там існує і українська мова, і різні місцеві діалекти» (Технополис. 15.12.2005).

В даний час Ставропіль переживає справжнє нашестя мігрантів. «Згідно з офіційними даними, тільки за останні роки край прийняв більше 300 тис. приїжджих з держав Закавказзя, Середньої Азії і республік Північного Кавказу. Проте, за словами губернатора Олександра Черногорова, насправді чисельність мігрантів, що проживають на території краю, вже перевалила за мільйон, що складає майже третину населення Ставропілля» (Независимая газета. 09.07.2003).