Українска Націонал – Трудова Партія

Альфа і Омега: причини розквіту і занепаду цивілізацій

Що таке “цивілізація”? Існує, ймовірно, стільки ж варіантів тлумачення цього терміну, скільки людей намагалися його пояснити. І всі вони суб’єктивні, оскільки спираються на ті, або інші окремі чинники або прояви життєдіяльності людини.

Ми розглядатимемо це поняття як всю сукупність культурно-соціальних проявів тієї чи іншої нації або расової групи, і тільки таким чином вищезгаданий суб’єктивізм може бути подолано.

У найширшому розумінні цивілізація включає всі сторони життя її творців: мову, мистецтво, науку, технології і культуру.

І в цьому сенсі можна говорити про такі цивілізації, як японська, індіанська, полінезійська, цивілізація австралійських аборигенів, африканська і європейська (Біла), без суб’єктивізму відносно кожної з них.

Питання, що виникають щодо розквіту та занепаду цивілізацій

Озираючись на історію багатьох держав і народів, часто натрапляєш на феномен “розквіту і занепаду”. Виникає питання: чому такі країни як, наприклад, Японія, Швеція, Англія і Німеччина, всі з обмеженими природними ресурсами, виявляються здатними до прогресивного культурного розвитку на протязі вже більше 2000 років, тоді як такі могутні народи, як древні римляни, греки, перси й індійці розвинули високу культуру і підтримували її в продовж декількох століть, а потім ці культури занепали, ніколи більше не відродившись в минулій величі?

Так звані “політкороектні” історики пов’язують причини падіння древніх цивілізацій з політичними, економічними, природними і іншими зовнішніми чинниками.

Проте і Японія і Швеція і Англія і Німеччина впродовж своєї історії не раз долали кризи, пов’язані з вищезгаданими чинниками, і це не призвело ці країни до остаточного краху. Очевидно, має місце якийсь інший фундаментальніший чинник.

Будь-яке соціальне суспільство це унікальний продукт життєдіяльності народу, що створив його

У цьому якраз і полягає ключ до розуміння причин зародження і занепаду цивілізацій. На кожній конкретній території люди створюють свою унікальну культуру, унікальну через їх власну унікальність. Суспільство або цивілізація є віддзеркаленням народу-творця. Наприклад, китайська цивілізація є продуктом китайського народу, це віддзеркалення життєдіяльності людей, що населяють територію під назвою Китай. Саме через це вона унікальна. Але якщо китайська цивілізація виникла і існує завдяки китайцям, логічно передбачити, що зникнення китайців спричинить зникнення китайської цивілізації.

Якщо, наприклад, передбачити, що австралійські аборигени в масовому порядку почнуть переселятися до Китаю і співвідношення відвічного китайського населення по відношенню до прибульців неухильно зменшуватиметься, то неминуче зміниться і характер місцевої культури. Зміна життєвого устрою, культури, буде прямим віддзеркаленням змін в демографії.

Якщо Китай буде заселений австралійськими аборигенами – то разом із зниклими китайцями зникне і створена ними цивілізація. Їй на зміну прийде цивілізація австралійських аборигенів.

Сказане абсолютно логічне. Незалежно від співвідношення рівнів розвитку колишніх і нинішніх мешканців тієї або іншої території, цивілізація, що існує на даній території відображає життєдіяльність її нинішніх мешканців.

Теоретичний приклад

Отже, якщо передбачити, що завтра все китайське населення Землі зникне, то абсолютно логічно, що зникне і китайська культура. Немає джерела – немає і процесу.

Якщо ж на зміну колишньому населенню тієї або іншої території приходить нове – то, відповідно, і цивілізація її колишніх мешканців змінюється на ту, яку несуть з собою нові поселенці.

Практичний приклад

Можна навести масу підтверджень тому, як вищезгаданий процес реалізується на практиці. Один з найбільш наочних – приклад культурного зрушення в Північній Америці. Тисячі років цей континент був населений індійцями, що створили свою цивілізацію. Ця цивілізація відображала той факт, що її творці населяли цей континент і домінували на ньому. Проте через півтори тисячі років після початку нашої ери цей континет почав заселятися прибульцями з Европи. Вони почали витискати тубільців, займаючи їх території.

Це призвело до радикальної зміни культури і цивілізації в Північній Америці. Тисячолітнє домінування тут індійців за декілька сотень років змінилося пануванням білих вихідців з Европи. Змінилося населення – змінилась і цивілізація. Цивілізація індійців, практично, зникла.

Основний чинник – расовий

Описаний механізм, згідно якого цивілізація зникає разом з її носіями, свідчить про те, що виникнення і занепад будь-якої цивілізації може і має бути пояснений не політичними, економічними і іншими чинниками, а насамперед – расовим складом того населення, що створило дану цивілізацію. Поки це населення підтримує свою расову монолітність, однорідність, доти живе і створювана ним цивілізація.

Якщо ж расовий склад населення даної території змінюється через які-небудь причини: завоювання, імміграції, вимирання та ін. – тоді і цивілізація, що існує на даній території, змінюється відповідним чином і їй на зміну приходить культура нових поселенців.

Зникнення білих спричиняє зникнення їх цивілізацій

Спочатку створені представниками прото-нордичної, альпійської і середземноморської раси, а потім сприйняті індоєвропейцями, білі цивілізациії старовини процвітали на Ближньому і Середньому Сході і створювали чуда Стародавнього Світу.

Проте на територію цих древніх держав в тій або іншій формі проникали представники не-білих племен: семітів і негроїдів. Вони проникали в суспільства Білих як робоча сила або (пізніше) як завойовники.

З часом чисельність білого населення неухильно зменшувалася, через його асиміляцію або знищення, і як наслідок – загаснули і цивілізації, створені білими, точно так, як зникла індіанська цивілізація в Північній Америці.

500 років до н.е. – перший критичний етап в історії Білої Раси.

Занепад Білих цивілізацій Близького і Середнього сходу припав на період близько 500 року до н.е. – і це можна вважати першим переломним моментом в історії Білих.

До того часу розвиток Білої раси йшов таким чином, що її представники були переважаючим населенням Європи і території сучасної Росії та Уралу, а також формували основний компонент населення Середнього Сходу, проникаючи аж до долини річки Інд на півночі Індії.

Індія: походження кастової системи.

Наприклад, в Древній Індії індо-арийське населення скорочувалося через такі причини:

  • великий приплив не-білого населення на території, освоєними індоаріями – як робочасила, яка була потрібна в розвиненішому суспільстві, створеному білими прибульцями;
  • високий рівень народжуваності небілого населення;
  • змішані шлюби, які вели до зміни расового типу населення;
  • зниження народжуваності в білих

Зважаючи на вищеперелічені причини, індоарії, що прийшли до Індії як завойовники з півночі, виробили особливу кастову систему для запобігання змішенню з місцевим темношкірим населенням. Ця система виявилась настільки сильною, що існує і понині.

Проте жодні заборони і покарання, передбачені кастовою системою не змогли запобігти змішуванню і, просто, поглинанню білої еліти навколишнім морем темношкірих тубільців, і тому сьогодні лише деякі представники вищих каст Індії можуть можуть розглядатись як європеоїди.

Те ж саме сталось в Центральній Азії, Єгипті, Шумерії і, в менш вираженій формі, Туреччині. Повільно але вірно, оскільки розвиток білих цивілізацій усе більш залежав від приваблюваної дешевої робочої сили, ці небілі прибульці змішувалися з білим населенням і воно поступово розчинялося, а в той же час згасала і сама цивілізація.

Єгипет: захід цивілізації як результат змішення з рабами

Один з доказів використання негроїдних рабів в Давньому Єгипті: ємкість для зберігання туші для вій у вигляді судини, яку несе дівчинка-нубійка. Поза сумнівом, безліч таких рабинь працювало в будинках древніх єгиптян. Косметичний прилад відноситься до періоду 18 династії (1567-1320 рр. до н.е.)

Білі єгиптяни, у свою чергу, з часів Древнього Царства широко використовували працю негроїдних племен (нубійців, семітів і ін.) на будівельних і інших роботах.

Інколи фараони використовували нубійців і як військових найманців, а згодом і сама Нубія разом з Суданом були включені до складу імперії. Хоча архітектура Давнього Єгипту і до цього дня приголомшує своєю монументальністю, з технічної точки зору, тодішні будівельні технології грунтувалися просто на залученні величезної кількості робітників.

По суті, будівництво величезних будівель було пов’язане з багатолітньою працею величезної кількості рабів, що застосовували при цьому лише примітивні методи насипання земляних пандусів і використання санчат.

Залучення такої значної кількості робочої сили не могло не вплинути на расовий склад населення Єгипту.

Не дивлячись на неодноразові спроби запобігти збільшенню нубійського населення в південних провінціях імперії і його поширенню в північні райони, зупинити цей процес було неможливо. Не допомогли ні заборони на поселення нубійців, висічені на кам’яних стелах на берегах Нілу, ні закони, що забороняють переміщення по імперії без особливого дозволу адміністрації провінцій. Все це були перші в історії приклади расової сегрегації, але вони виявились безсилі.

Крім того, майже на 200 років імперія була окупована семітським плем’ям гіксосів (є версія, що гиксоси були індоєвропейцями – прим.перекл.), які також змішувалися з місцевим населенням.

Таким чином, расова зовнішність населення сучасного Єгипту вельми відрізняється від того, як виглядали творці Давнього Єгипту і архітектори пірамід.

Зміна в расовому складі населення неминуче спричинила відповідну зміну в рівні цивілізації. Сучасні єгиптяни вже абсолютно інші люди, ніж творці пірамід, що живуть серед уламків минулої цивілізації.

Зліва: Нефертіті – біла цариця Давнього Єгипту; у центрі – наочний приклад расового змішення, надгробне зображення римлянки, мешканки єгипетської провінції Римської Імперії, 100 рік нашої ери; справа: Анвар Садат, президент Єгипту в 20 столітті. Нефертіті управляла високорозвиненою для свого часу цивілізацією, Садат був президентом країни третього світу. Причина – в зміні самого населення Єгипту.

Всі держави, створені білими народами на Середньому сході, так само як і древня Індія і Єгипет, зрештою, прийшли до занепаду і пішли в історію. Причини ті ж: асиміляція білих з темношкірим населенням, що зростає за чисельністю, ослаблення і потім завоювання не-білими племенами.

Роль расово чужої робочої сили в занепаді цивілізації

Висновок очевидний: поки цивілізація, незалежно від раси її творців, будь то Білі, Чорні або Монголи, підтримує свою расову однорідність і не потрапляє в залежність від чужорідної робочої сили – вона зберігається. Але як тільки вона починає приваблювати значну кількість населення ззовні, населення іншого расового типу – це стає початком її кінця. Вона або змінюється або зовсім зникає.

Будь – якеа цивілізація існує доки населення, що створює її, расово однорідне. Втрата расової однорідності веде до зміни цивілізації.

Древня Греція і Рим

Древні білі цивілізації Греції і Риму також пройшли через цей процес. Останній великий державний діяч Греції, Перікл, був вимушений в 451 році до н.е. випустити едикт про обмеження надання афінського громадянства з врахуванням расового походження.

Проте вже через 400 років цей закон були вимушені змінити, оскільки насправді зміни в расовому складі населення були настільки значними, що він вже просто не міг виконуватися.

Процес змішення привів до того, що сучасні жителі Греції вельми відрізняються від своїх предків, що створили Древню Грецію. Хоча різниця тут не настільки очевидна, як між сучасними і древніми єгиптянами.

Класична цивілізація Стародавньої Греції проіснувала з 800 по 400 рр. до н.е.С 500 р. до н.е. в старогрецьке суспільство почали проникати расово чужі елементи, чорні рабині з Африки. Через 100 років після цього цивілізація впала під ударами расово одноріднішого суперника – Стародавнього Риму. Два оригінальні артефакти, обидва датовані 500 р. до

н.е., наочно ілюструють процес проникнення расово чужих елементів в старогрецьке суспільство. Зліва: розмова грека-господаря з негроїдною рабинею. Справа: дворучна ваза у формі суміщених осіб негритянки і білої жінки.

Правителі Стародавнього Риму також намагалися зупинити процес расового змішення, але їх зусилля теж не увінчалися успіхом. Враховуючи величезні масштаби імперії, неможливо було перешкодити процесу проникнення расово чужорідних елементів, хоч би виходячи з того, що це расово чуже населення вже жило на захоплюваних Римом територіях. Отже, хто населяє територію, той і визначає характер цивілізації, суспільства на цій території. Це закон, який очевидний і який неможливо уникнути. Це головний принцип, на якому заснована історія: історія є функція раси.

Джерело:
Arthur Kemp. March of the Titans. A History of the White Race. Alpha and Omega – The Rise and Fall of Civilizations Ostara Publications, 1999.