Меню
Головна
Новини
Статті
Акції
Фото
Відео
ЗМІ про нас

Організація
Пропаганда
Програма
Ідеологія
Символіка
Бібліотека

RSS
Посилання
Контакти
 Пошук
 
 Контакти
e-mail:

WWW:
untp.org.ua

тел.: +380977212521

 Наша кнопка



 Партнери






 Реклама
СМЕРЕКА

 Лічильники





 Комерційна реклама
Я Українець інтернет-магазин предметів українського побуту для справжніх цінителів українського

Кріт (Українська Націонал-Трудова партія): «Для окупаційної влади кожен свідомий українець — нацист»

1.04.2006 Бриколаж


МЛ «Бриколяж»

Ми — не вони. І навпаки. Прірва між нами шириться. В ній згинули покоління шукавших ідеологічну правду до нас. Діалог з ультраправими потрібен, більше, ніж рибі кисень і вода для кактусів. Інтерв’ю з націонал-трудовиками — початок важкого і, разом із тим потрібного для керованих українським імперативом. Ми — різні, Батьківщина у нас одна.

Менше з тим, поданий за цим посиланням текст вказує на факт існування кількох, на разі непролазних хащів, ім’я котрим — труп діалогової культури, він же сучасний націоналістичний дискурс. Їхній сенс в паралельному побутуванні водночас антагоністичних націоналістичних візій, уривки котрих ми розжуємо за кілька секунд. Наостанок відмітимо Рубікон, котрий прорито між сучасними версіями українського націонал-соціалізму і націонал-анархізму на рівні наступних світоглядних дихотомій: елітаризм (традиційно донцовський) vs. егалітаризм (робітничо-селянський а-ля Скрипник); вертикальний соціальний корпоративізм vs. горизонтальний етнічний комунітаризм (в сенсі сегрегація і етнічне представництво); білий супрематистський расизм vs. соціально-культурний антиколоніальний націоналізм; модерне державництво vs. апокаліптичний антиетатизм; політична боротьба vs. принципова аполітичність і громадянські ініціативи; право на засоби виробництва vs. тотальний антикапіталізм; боротьба з «сіоністськими окупантами» vs. генетична русофобія тощо.


Мазепа: Добридень, друже. Почнем.

Кріт: Вітаю.

ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ

Мазепа: Наскільки правильним є твердження щодо ультраправого взагалі і націонал-соціалістичного, зокрема, статусу Української Націонал-Трудової партії? (Назва і посилання на корпоративізм свідчить про радше пероно-ріверівський, присмачений расіалізмом, націонал-синдикалістський ідеологічний напрямок). Савченко часів СНПУ казав: «Ми не націоналісти, ми — НАЦИСТИ». Ви — нацисти?

Кріт: Хто хоче проводити прямі історичні аналогії, нехай сам переймається тим, який ще ярлик на нас навішати. Ми називаємо свою ідеологію націонал-трудовою або правим соціалізмом. Якщо її зміст має спільні елементи з націонал-соціалізмом чи фашизмом, то винні у цьому не ми, а лише ті, хто спотворив образ цих ідей в очах народу. Будь-яка ідея, яка може врятувати наш народ є цінною, незалежно від її походження і аналогії.

Тому ми не збираємось виправдовуватись, як деякі «націоналісти». Вони надто перестарались у виправданнях перед окупантами і відхрестилися не лише від «фашизму», але й від оригінального українського націоналізму, змінивши його ліберальним муляжем. Іншого виходу у них і не було. Бо український націоналізм, націонал-соціалізм і фашизм — це ідеології одного типу, який можна назвати ультраправим або інтегральним націоналізмом. Заперечуючи підстави одного — заперечуєш все, бо ці підстави спільні.

Не думаю, що Савченко міг декларувати себе «нацистом» назовні. Тактично це невірно. Термін «нацизм» в 20-х роках вигадали і розповсюдили ліваки (особливо доклався жид Гейден), щоб спотворити образ націонал-соціалізму, що і було успішно зроблено. Ще більша помилка відокремлювати націоналізм від націонал-соціалізму, бо останній — це всього-на-всього одна з націоналістичних течій. Проте природу подібних заяв у сучасній Україні можна зрозуміти. Націонал-ліберали так активно попрацювали у напрямку спотворення поняття націоналізму, що у більшої частини українців «націоналізм» тепер асоціюється з американофільством, слабкістю, лібералізмом тощо. Саме для того, щоб не бути причетними до цих імпотентів, молоді націонал-патріоти почали ідентифікувати себе з «нацистами» і фактично зробили те, чого й прагнули вороги: кращий націоналістичний елемент пішов «на маргінес», а ліберали монополізували назву «націоналізм». Тепер настав час повернути славне ім’я націоналізму, щоб українці бачили у ньому силу, волю, рішучість, захист інтересів нації, справжню боротьбу проти ворога, а не ліберальне скиглення.

Мазепа: Чим УНТП відрізняється від присутніх в Україні теж «білорасових» УДПНИ, кількох БХ, «кріейторів» тощо? Інший варіант — від традиційних українських націоналістів штибу МНК, «Нац. Альянсу», всіх УНСО етк.?

Кріт: Від інтернаціоналістів відрізняємось тим, що ми націоналісти, і для нас понад усе Україна, а не раса чи слов’янство. Інша річ, що без раси і слов’янства України не може бути. Тому ці цінності теж треба підтримувати і захищати. З названих організацій у всіх БХ, наскільки мені відомо, переважає український націонал-патріотизм. Відрізняємось і практично: ми віримо в необхідність політичної боротьби.

Не погоджуюсь з означенням МНК, Нац.Альянсу або КУН як традиційних націоналістів. Традиційний український націоналізм представляла довоєнна ОУН. Післявоєнний псевдонаціоналізм, поступово деградований і нарешті проданий масонам, неможна називати традиційним, та й націоналізмом взагалі. Традиційними вони є хіба по назвах. Від них ми відрізняємось тим, що не практикуємо половинчатість, хуторянство, антифашизм, національний мазохізм, жидолюбство і русофобію. Ми сповідуємо наступальний націоналізм, спрямований зараз передусім проти внутрішнього ворога, а не «злобних москалів», які так само окуповані в сіоністській РФ і безпосередньо нам не загрожують. «Справжні націоналісти» формують образ українця як вічно пригніченого імперіалістичними москалями йолопа, а наш народ ставлять в ряд з опущеними і поневоленими чеченцями та зулусами. Ми ж стверджуємо, що українці це велика нація, яка сама гідна великодержавного статусу і провідного місця серед слов’янських і білих народів. «Традиційні націоналісти» не помічають сіоністської окупації, а натомість прагнуть втягнути Україну в ЄС і НАТО, не помічають фізичного вимирання народу, соціальної нужди і процентного рабства, в якому перебувають трудящі, підтримують приватизацію і продаж української землі, вірують в політичну націю і користь кровного змішування, відкидаючи, таким чином, основні національні цінності. Для нас навпаки — це підставові цінності, а також, очевидно, найбільші проблеми нашого народу сьогодні, що потребують термінового вирішення. Коли на українських ультраправих з них ллється стільки ж піни як з сіоністів, то виникає логічне запитання: інтереси якої нації відстоюють ці «націоналісти»?

УНСО неможна записувати як до традиційних націоналістів, так і до націонал-ліберастичних позерів. УНСО як і СНПУ стала новим проявом українського націоналізму і було побудоване саме на старих донцовських принципах. Чим конкретно ми відрізняємось від них зараз сказати важко, бо ідеологія в УНСО постійно зазнає змін і не є чіткою. У всякому разі по елементарних основах вона нам ближча ніж кастрована ідея псевдонаціоналістів. По засобах боротьби так само. Ми шануємо пряму дію і політичну боротьбу.

Мазепа: В «Русь пробуждается во мне» згадується образ справжнього «білоруського нациста», Морковки, здається, чиї вороги (як і в місцевих нацболів, рнєшників, анархістів, властиво більшості з тих, для кого білоруська — суржик померлої до Лукашенки сільської бабусі, а бути білорусом значить діалектично бути не ним) — БНФ і тому подібні автентично білоруські національні здвиги, місія котрих стояти до кінця, замість раювати в «соціальній державі» на ймення Мінська губернія. В українській практиці були непорозуміння між російськомовними київськими скінами і Тягнибоком і значне неприйняття етнічних ідеалів східноукраїнськими «білими патріотами». Логічно запитати, УНТП — етно-націоналістична українська організація або ж сплавлена на грунті аморфних «слов’янських цінностей», ватага, по типу малоросійських послідовників Корчинського, Дерибока, Брусилова, Арсенія й інших? До чого тут пропозиції видавати партійну пресу на двох мовах? І чутки про російськомовність більшості членів організації? (через 15 років після набуття хай формальної, Незалежності, в генах і словах вже нового українського покоління).

Кріт: Спочатку не погоджусь з білоруським розкладом. Хоча УНТП займає нейтральну позицію по Білорусі, я особисто вважаю тамтешню опозицію гіршою за Лукашенка. Народжуваність у диктаторській Білорусі значно перевищує смертність, країна чиста від мігрантів, причому нелегалів відстрілюють на кордоні, економіка знаходиться у державній власності, і зростає, незважаючи ні на які «міжнародні санкції». Заява про Мінську губернію це явна фантазія. Звісно національно-культурна політика там не білоруська, а суто совкова. Але коли вона там була білоруською? І що принесуть туди фінансовані міжнародним іудаїзмом ліберали, які просто використовують національно-культурне питання? Те, що вже давно відбувається в Україні. Економіка розпродається чужинцям, міста захлинаються від напливу мігрантів, народ вимирає, національні інтереси як і раніше здаються, але тепер пріоритетному Заходу. Таку саму позицію мають багато білоруських «нацистів», причому не змосковщених «морковок», а цілком реальних NS, які дбають про Білорусь, а не Росіянію.

Оскільки незнайомий з ватагами названих діячів, не можу казати про них. Проте можу ще раз повторити, що найвища цінність для нас — це інтереси українського народу, а все решта є другорядним і лише додається логічно: українці — це білий слов’янський народ, і це, безумовно, теж має свою цінність.

Пропозиція дублювання преси російською мовою стосувалася лише південно-східних регіональних організацій, як і дозвіл на прийняття ними такого рішення.

Російськомовність частини членства ніяк не заважає їм працювати на добро нації. Як показує практика, рано чи пізно, більшість російськомовних патріотів переходять на рідну мову. Просто не всім це легко зробити відразу.

Мазепа: Розвиваючи улюблену нами мовну тематику зауважимо спадаючі на думку аналогії, між російськомовними скінами з УНТП і англомовними, з Африкандерського Руху Опору. Меншість українських, білоруських, бурських, шотландських-валійських-ірландських, каталонських і баскських і частково скандинавських послідовників націонал-соціалістичних візій користують з мовних набутків рідної культури, заміняючи її імперсько-метропольними наративами і компенсуючи пашталаканнями про «білу кров» і спільну «слов’янську» або «індоєвропейську» спадщину, що, поміть, практично непритаманно тамтешнім так званим «лівим націоналістам», прагнучим культурного розвою на грунті втраченої етнічної Традиції: в кельтському та іберійському поясі, передусім. Виникає питання: хто такий так званий «український націоналіст» — галицький вуйко з «Тризуба»; умовно двомовний київський «шукач ідентичності» з низки донцово-бандерівських або расово налаштованих профашистських організацій; цілком російськомовний «патріот» невідомо якої України зі Сходу. Ряд дійсно умовний, менше з тим: ти певен національної повноцінності тих, хто закінчивши школу і придбавши по тому мартінси не в’яже рідною двох слів?

Кріт: Відразу скажу, що УНТП — це не є організація скінів. У нас є люди різних верств із різною довжиною волосся, тому скіни аж ніяк не переважають.

Також є невірним називати лівацьке культурництво «лівим націоналізмом». Підґрунтям націоналізму є не лише історія і культура, а також розуміння нації як кровної спільноти, визнання нерівності рас, народів і людей, а також цінності приватної власності. Будь-яка ліва течія ці підстави націоналізму заперечує, тому «лівого націоналізму» не може бути a priori.

Щодо національної повноцінності, то повір мені, я набачився стільки національно і особисто неповноцінних осіб серед щиро україномовних квазінаціоналістів, що пересічний російськомовний правий хуліган виглядає справжнім рятівником нації. Чи можна вважати ненормальною ту ситуацію, коли українці розмовляють неукраїнською мовою? Безумовно, так. Але не вони себе такими зробили, тому й нарікати на людей за це неможна. Треба завойовувати владу, відновлювати Велику Україну і тоді проводити справжню українізацію. Всі суперечки про мову до того моменту — це лише провокування ворожнечі між українцями. Коли країна окупована чужинцями, а нація вимирає чи можна воювати за мову? Бойовики IRA розмовляли англійською і не сперечались про це, бо знали що наразі вища мета — визволення країни.

Мазепа: УНТП — партія, громадянська організація чи ініціативна група, в сенсі офіційної реєстрації або її відсутності? І як у вас з осередками у Київській області? (в Обухові, прикладово, є кілька з-біса мажорних супортерів УДНПИ, величезна кількість їхніх графіті на тлі повної відсутності мігрантів).

Кріт: Збираємо підписи за партію. Перед тим можливо ще буде громадська організація. В Київській області є люди у Білій Церкві, у Броварах, Вишневому, Ірпіні.

Мазепа: З якими конторами спіпрацює УНТП, в чому полягає ця співпраця і яка її історична, в проекції на майбутнє, перспектива?

Кріт: Ґрунтовної співпраці ми ще не налагодили. Проте вже є контакти і домовленості. Теоретично найближчою до нас структурою є «Патріот України». У нас обов’язково будуть спільні акції.

На акціях 15 жовтня і 7 листопада числа ми були разом з іншими українськими організаціями. 5 березня проводили спільну акцію з УНА-УНСО, з якими теж контактуємо.

Мазепа: Наприкінці 90-х кожна поважаюча себе БХ тримала у якості офіційних культурних речників певні музичні гурти. Є команди-рупори УНТП? За кого ходите на футбол?

Кріт: Офіційних гуртів-рупорів немає, але ми розпочинаємо і надалі будемо брати участь в організації концертів. Маємо ДРУЖНІ зв’язки з найвідомішими колективами. Соратники з числа київських хуліганів ходять за «Динамо» на футбол і за «Сокіл» на хокей, регулярно беруть участь у виїздах. Взагалі ми об’єднуєм вболівальників різних клубів, різних міст, навіть тих, що ворогують між собою у футбольному житті — українці об’єднуються заради спільної праці на добро Батьківщини.

УНТП І АНТИФА

Мазепа: Що скажеш на рахунок київської антифа-активності, подейкують про «не дєтскіє» трабли, в сенсі останніх вуличних побоїщ: концерт «Торо Браво» і «битва за Голосієво», передусім? (Від себе зауважу дивне і гнітюче відчуття трагедії, зміст котрої полягає в тому, що кількість скалічених у бійках між собою українців більша аніж постраждавших під час «етнічних зачисток» іноземців).

Кріт: Можу запевнити, що кількість побитих чужинців значно більша від всієї антифи Києва, а не лише покаліченої. Щодо самої антифи, то справді шкода, коли знаходяться українці, які ризикують здоров’ям за антиукраїнські інтереси. Хоча я сумніваюсь у духовному здоров’ї багатьох антифа і взагалі на війні не місце для сентиментів. Єдине завдання антифи і єдина проблема, що створюють вони для нас, це те, що таким чином сіоністи переключають нацрух на маргінальну вуличну боротьбу, а самі потирають руки в безпеці. Вуличні бійки добре загартовують, але це лише один з напрямів боротьби. Активізація антифа сприяє тому, що цей напрямок стає для правих основним і люди забувають про те, що треба усувати першопричину, тобто боротись за політичну владу і знищувати Систему — переходити на якісно вищий рівень.

Сподіваюсь, що здорові українці самі відмовляться від участі в антиукраїнських угрупуваннях, а хворих будуть лікувати. У всякому разі, ми докладемо зусиль, щоб антифашистську заразу було викоренено з нашої землі, а за нею і кошерних хазяїв.

Мазепа: Крім того, не зрозуміло, яким робом подібне надається до розвою дійсно актуальних соціальних (вимираючі села), екологічних (винищення останніх біоценозів), культурних (маргінальний стан українськості) і так далі, проблем. В чому сенс вказаного вище протистояння, за умови що останній існує? (Є дані про відсутність київських антифа (яко RASH і SHARP) в подіях під час маршу УПА, а відтак, і відсутність українофобії в їхніх рядах. Більше того — частина з них мислить в межах патріотичних категорій і користує з українських культурних зразків не зрідше, аніж мілітанти УНТП).

Кріт: Сенс протистояння у тому, що в Києві з’явились антифа, що поставили собі на меті боротись проти української ультраправої молоді. Тобто коли не буде антифи, тоді не буде й протистояння.

Більшість ліваків були на марші УПА на боці українофобів. Наприклад «Лівиця» голосила про свою нейтральність, але більшість її членів були там в антиукраїнському таборі. А якщо хтось з антифа і не був, то навіть факт його належності до українофобського середовища робить його причетним. Таким чином антифа причетні до маршу УПА на всі 100%.

Українофобія антифи доводиться дуже просто. Боротьба проти «расових забобонів» — це українофобія, бо чистота крові — це основна національна цінність, і якщо вона втрачається, то втрачається будь-яка надія на відродження. Погляньте на історію світових цивілізацій і ви у цьому переконаєтесь. Боротьба за червону ідею передбачає заперечення різниці між расами, народами і людьми, а також заперечення приватної власності. Отже заперечення природних цінностей нашого народу. Це українофобія.

Патріотичні категорії і культурні зразки антифа — це лише спотворення українства. Насправді до української нації вони мають таке ж відношення як вдягнені у вишиванки «Чорнобривці». Націонал-антифашизм — це те саме, що націонал-антинаціоналізм, тобто маячня, якої бути не може. Все упирається в хибне розуміння нації. Антифа не можуть збагнути, що наша нація — це не лише населення певної культури на певній території. Це зв’язок всіх поколінь — кровна спільнота, яку треба утримувати в чистоті, спільнота з своїми традиціями і законами, для якої юдо-марксистські формули є протиприродними. Антифа не може бути націоналістом.

Культурні зразки нічого не варті без крові. Наукою доведено, що расові спадкові задатки зумовлюють не лише фізичні, але й психічні (душевно-духовні) властивості людини. Культура не з’являється сама по собі, а твориться людьми з певними духовними властивостями, зумовленими передусім расою. Саме тому негроїди не створили жодної культури за 37 тисяч років свого існування. Культура зумовлюється расою. Тому й українська культура не може творитись представниками інших рас, а може ними лише руйнуватись.

ХТО РАСИСТ?

Мазепа: «Україна для українців» чи «Україна для білих» (у випадку остаточної креолізації і уніфікації українців з боку імперських впливів)? Для кого вона взагалі і в якій пропорції? (Типу етнічних представництв в органах влади й інших варіантів насправді продуктивної сегрегації — версія «Бриколяж»).

Кріт: Україна для українців, однозначно. Представники інших білих народів можуть бути громадянами, але їх частка на державних посадах не може перевищувати частку в населенні, яка великою не буде точно.

Мазепа: Трохи лірики. Що первинніше і, виходячи з того, приорітетніше — раса чи нація? За що помирали в бункерах УПА, приречені на історичну обструкцію, в той час коли найбільших втрат українці зазнали під час контактів із, поміть, теж «білими» і «слов’янами», чия практика — геноцид, окупація і, якщо хочеш, справжнісінький «расовий злочин»?

Кріт: Первинніше раса, але пріоритетніше нація. Раса — це цементуючий фундамент творчих сил нації. Без раси немає нації. Але нація вища за пріоритетом, тому що це найвищий прояв расової природи, коли расові задатки розкриваються у національних здобутках і особливостях. Якщо провести аналогії з природою, то расі відповідає вид, а нації — популяція. Як у тварин вищий щабель розвитку це популяція, так у людей нація. Очевидно, що природа заклала не лише боротьбу між расами, але й між націями. З природою не поспориш.

Воїни УПА помирали за свою популяцію — за українську націю. Це природно і жодним чином не заперечує расову теорію, бо вона не передбачає інтернаціоналізму і білого пацифізму із звинуваченнями у «расових злочинах». Расова теорія доводить потребу чистоти раси, її підставовість у процесах буття і нерівність різних рас. Це жодним чином не заперечує національних інтересів і не накладає заборону на війну з братами по расі.

Мазепа: «Кров і грунт» — цілком екофашистські поняття. На Заході цей термін не порожні слова, за ними криється глибокий, як вузол із генів і оточуючого середовища, зв’язок. В Росії з’явилися небачені досі greenheads, замішані на расовій чистоті, язичництві та глибинній екології реакційні первні. В Києві проблемами «повітря і води» переймаються прагнучі до міськради і, що досить дивно, лише зрідка лівуваті захисники столичних парків. Немає «зелених скінів», відсутні «green antifa». Невже кавказці на Троєщинському ринку важливіші аніж замощені «українськими» дачами Дніпро і Стугна? На місці заповідних і священних для наших предків зелених зон, в минулому плавнів і дібров. Для наступного, здорового покоління наших дітей?

Кріт: Щодо цілеспрямованого знищення природи можу лише погодитись. Але важливо, хто використовує ідею боротьби за чисте довкілля. Екологічний рух бере початок з середовища німецьких націонал-соціалістів. Але подивіться хто використовував ці гасла пізніше. Як ліві захопили прапор соціальної боротьби, так само вони майже монополізували екологічний рух. Це, як і весь марксизм — мішання «грішного з праведним».

Ми необачно забули включити екологічний пункт в Програму, але це ще не пізно виправити, як і повести боротьбу за його виконання.

НАЦІОНАЛ-АНАРХІЗМ

Мазепа: Гріфін наполягає на тому, що «націонал-анархізм — троянський кінь білого сепаратизму», частина київських НС — «жидо-марксизм», а антифа — «погано приховані криптофашисти». В Німеччині його сповідує частина неонацистських у минулому «автономних груп вільних націоналістів», чия лівизна — суміш антибуржуазних і антидержавницьких, народницьких і народних традицій. Чим є загиджений авторами «Бриколяжу» відпочатковий націонал-анархізм:

спробою нового націоналістичного синтезу
свідомою провокацією
просто ідеологічною помилкою
твій варіант —
(крізь призму поглядів УНТП, звичайно?).


Кріт: З того, що мені відомо про «Бриколяж» і його редакторів, схоже просто на ідеологічну помилку. Людям властиво помилятись, але головне не заходити надто далеко і не шкодити інтересам народу, вводячи читачів в оману. Треба все називати своїми іменами. Лівацтво і антифа не сумісне з націоналізмом, тому не треба його так називати лише через «культурно-патріотичні» елементи. Краще винайти адекватну назву, а не підміняти поняття. Так само не можна було б називати лівими певні рухи, тільки за те, що вони несуть антиглобалістичну, антибуржуазну і просто соціальні ідеї.

ПЕРСПЕКТИВИ

Мазепа: Знаючі вказують на часто популістичний характер сучасних ультраправих. Свідченням цьому відсутність результатів у діяльності потрапивших до австрійських, баварських, данських, скандинавських і французських парламентів. Відоме нехтування відданими на відкуп «соціальних активістів» екологічними, житлово-комунальними, профспілковими тощо народними запитами, вирішити котрі, підозрюю, не здатне пропаговане вами корпоративне, себто соціально ущільнене, суспільство. Це мінус, притаманний так званим «старим правим», зацикленим на буржуазній економіці, інституті держави і консервативних цінностях. УНТП і «нові праві» — крок вперед, два-назад, або як подолати притаманну класичним ідеологіям і непродуктивну у 21 столітті, електоральну кризу? Що скажеш на рахунок «нових правих», націонал-більшовиків, глибинних екологів і лівих (т.зв. «червоних») нацистів, прагнучих до органічного червоно-коричневого синтезу?

Кріт: Не бачу зв’язку між присутністю ультраправих в парламентах, невирішеністю соціальних питань і корпоративним суспільством. Від того що праві потрапили у парламенти суспільство не стало корпоративним, та й взагалі, парламентарна форма не є придатною для політичної та соціальної реорганізації суспільства.

Електоральна криза класичних ідеологій полягає певно в їх «класичності» (звичайній непристосованості до нових умов), до якої інколи додається спотвореність, як це трапилось з українським націоналізмом і німецьким націонал-соціалізмом. Як подолати? Пропагувати національне і соціальне визволення, відповідно до сучасних умов, використовуючи сучасні засоби пропаганди і кращі з старих. Правильно поставлена пропаганда буде мати успіх. Треба націлитись на головну мету — масовість руху і докласти усіх зусиль для її досягнення.

Про «нових правих». Все залежить від розуміння цього словосполучення. Я знайомий з творами де Бенуа, який вважається ідеологом французьких «нових правих». Це типова соціал-демократія, спрямована проти лібералізму, а разом з тим проти нації (як висловлюється Бенуа «етнічного націоналізму», але який він ще може бути?). Такі «нові праві» — це ніхто інші як ліві. З іншого боку, портал «Мезогея-Сарматія», посилання на який є на нашому сайті, пропагує зовсім іншу ідеологію «нових правих», сумісну з інтересами нації і побудовану на традиційних засадах.

Націонал-більшовизм це такий самий маразм як націонал-антифа, описаний вище. Те саме стосується «червоних нацистів». Несумісні речі сумістити неможливо. Хіба якщо вважати «червоним нацистом» Штрассера, то можна розглядати позитивні аспекти його ідеології. Але так називати його було б невірно. Екологи не є носіями цілісної ідеології, тому інтересу не представляють.

Мазепа: Історичний націонал-соціалізм — це не лише газові камери і «Майн кампф». Це немарксистські соціалістичні теорії, антикапіталізм, «дух народу», «Чорний Фронт», брати Штрассери, Рем, молодий Гебельс, Мослі, Юнгер і більшість консервативних революціонерів зліва тощо — те, що відроджується із поступовим занепадом ортодоксального гітлеризму, а саме — зроджена робітничими баварськими кварталами і свідома свого етнічного походження, автентично нацистська і описана Юнгером фігура Анарха, з його безсмертним тріо — соціалізм, християнство, «дух народа». Німецькі екс-нацисти носять Че Гевару, гуртуються в «національні товариства» і мріють про «Німеччину без турків». Для чого українцям Гітлер, в теорії, історії і на практиці, для чого затавровані історією лейби типу «нацист» і відсутність політичних перспектив, зважаючи на витяжки з ідеології і вживані по відношенню до самих себе терміни?

Кріт: Історичний націонал-соціалізм — це не лише газові камери, особливо якщо врахувати, що газових камер не було.:) Як лейба українцям Гітлер не потрібен. Але для чого нам потрібні лейби всіх інших перелічених персонажів? Це іноземні герої, а не наші. Інша річ теорія, практика і витяжки гітлерівські, негітлерівські, будь-які. Тут слід послухати Шевченка: «І чужому навчайтесь і свого не цурайтесь». До речі, Шевченка сьогодні теж певно затаврували б «нацистом» і «ксенофобом», тому ми не боїмось таких наклепів, а сприймаємо їх як нагороду. Для сіоністського окупаційної влади та її служок кожен свідомий українець — нацист.

КИЇВСЬКА РУСЬ

Мазепа: Твоє ставлення до можливості історичного реваншу і наступного повернення етнічних українських земель, за рахунок Росії, Польщі, Румунії, Словаччини і Білорусії? Лимонов стверджує дві першочергові перспективи: геополітичну — Імперія і соціальну — Справедливість. Тебе влаштує аналогічний український історичний шанс: бабусям — пенсію, робітникам — заводи, українцям — «життєвий простір»?

Кріт: Такий шанс цілком влаштовує. Але тут ми мусимо виходити не з принципу, а з доцільності. Нам потрібні не ті землі, що начебто «наші», а ті землі, що кращі. Тому воювати зі всіма сусідами за куски порожньої землі глупо. Життєвий простір треба здобувати з глибоким прагматичним розрахунком. Тому претензії на етнічну територію можуть бути лише приводом для анексії, а не причиною. Значно краще, наприклад, приєднати сусідню державу цілком ніж забирати у неї шматок території, ризикуючи при цьому однаково. Так само краще відмовитись від територіальних претензій до сильного сусіда в обмін на його союзництво і воювати разом проти третього. Але у всякому разі треба добиватись приєднання або протекторату над територіями, де проживає українська етнічна більшість. І це не імперіалізм, а цілком справедлива вимога.

Крім того, за неможливості територіальних анексій, можна мислити імперію, тобто будувати її без прямого завоювання території, а керувати економічно, культурно і політично.

Наприклад, після розпаду РФ, краще посприяти утворенню конфедерації з нових дружніх держав і охороняти їх, ніж прагнути їх приєднання і проблем на свою голову. Проте всі території з українською етнічною більшістю мусять перейти щонайменше під протекторат Великої України.

ВИБОРИ

Мазепа: Минулі президентські виборі цікаві закликами до їх саботажу. Ліві наполягали на буржуазному, а праві — «жидівському» характері подібних державних інсинуацій. Як будете на цих, за кого, чому і навіщо?

Кріт: Офіційно нікого не підтримуємо. Люди голосують як хочуть. На цю тему є опитування на нашому форумі. Гадаю, голоси поділяться між Свободою, УНА-УНСО і УКП.

Мазепа: Дякую, друже. Батьківщина у нас одна.

Кріт: Нема за що.

Див. також www.untp.org.ua



Новини від RedTram

 Цікаве

Полон


Що таке націоналізм


Наше розуміння соціалізму

 Комерційна реклама
© УНТП 2005-2008
Передрук матеріалів лише з посиланням на www.untp.org.ua
Думки авторів не завжди поділяються редакцією.