Меню
Головна
Новини
Статті
Акції
Фото
Відео
ЗМІ про нас

Організація
Пропаганда
Програма
Ідеологія
Символіка
Бібліотека

RSS
Посилання
Контакти
 Пошук
 
 Контакти
e-mail:

WWW:
untp.org.ua

тел.: +380977212521

 Наша кнопка



 Партнери






 Реклама
СМЕРЕКА

 Лічильники





 Комерційна реклама

Прабатьківщина мов

Кількість мов, якими розмовляє сучасне людство, дуже велика. Їх налічується від 5 до 6 тисяч. Як же виникла на земній кулі така величезна кількість мов? Чи мають вони спільні корені, з’явившись в результаті ланцюга дивергенції якогось однієї мови (концепція моногенезу), або ж було декілька незалежних вогнищ виникнення мов (концепція полігенезу)?

Серед лінгвістів є прихильники як першої, так і другої точок зору, проте тенденція така, що прихильників моногенетичної концепції з часом стає все більше. Така тенденція пов’язана головним чином з тим, що в останні десятиліття великих успіхів досягли лінгвістичні дослідження за так званою глибокою компаративістикою, коли робляться спроби встановити шляхом порівняння генетичні зв’язки між мовами, які раніше вважалися абсолютно неспорідненими. Ще недавно переважна більшість лінгвістів вважали, що споріднені зв’язки між мовами можна виявити лише в тих випадках, коли мовна єдність розпалася не більше 5 - 10 тис. років тому, – наприклад, між мовами всередині таких сімей, як індоєвропейська, уральська, семітська, – і що спорідненість між мовами, дивергенція яких відбулася раніше, ніколи не зможе бути встановлена. Лінгвістам же, що намагалися виявити глибинні зв’язки між мовами різних сімей, приклеювали ярлик «креаціоністів», які виходять з положення, що міститься в Священному Писанні, про єдине походження всіх мов.

Матеріал, накопичений до початку 20 ст., з порівняльного мовознавства дозволив деяким найбільш далекоглядним і сміливим лінгвістам прийти до висновку про можливість встановлювати і віддаленішу генетичну спорідненість. Данець Хольґер Петерсен, в 1903 р. висунув гіпотезу про наявність віддаленої спорідненості між широкою групою мов, поширених в Європі, Північній і Західній Азії і Північній Африці: мовами індоєвропейськими, семіто-хамітськими і так званими урало-алтайськими. Петерсен назвав цю велику групу мов ностратичними (від латинського «noster» – наш). Наукова обґрунтованість ностратичної концепції була блискуче аргументована лише через багато десятиліть потому видатним російським лінгвістом Владиславом Марковичем Ілліч-Світичем, який передчасно загинув у віці 32 років. Більше того, Ілліч-Світич значно розширив рамки ностратичної макросім’ї, включивши до її складу картвельську і дравідійську сім’ї і приєднавши до алтайської сім’ї корейську мову. В даний час ностратична макросім’я розглядається деякими дослідниками в ще ширшому складі, до неї відносять також юкагирську мову, яку вважають близькою до уральських мов, японську мову, що зараховується до алтайських мов, і навіть ескімосько-алеутські мови.

У радянських наукових роботах незмінно підкреслювалася відсутність зв’язку між етномовною і расовою приналежністю. Як приклад нерідко наводилася тюркська група, в якій мовна близькість дійсно ніяк не супроводжується близькістю расовою. В числі тюркомовних народів можна зустріти і середземноморців (турки, та ін.), і монголоїдів (якути, тувинці), і осіб змішаного європеоїдно-монголоїдного походження (туркмени, казахи). Проте така позиція не враховує ту обставину, що на ранній стадії історії людських популяцій зв’язок між мовою і расою був набагато тіснішим, і лише інтенсивні міграції, що супроводжувалися расовим змішанням, її порушили.

Так, носії ностратичної прамови були, безперечно, північними європеоїдами або нордиками, про що, зокрема, свідчать палеоантропологічні знахідки, що за місцем і часом відповідають передбачуваній прабатьківщині ностратичної етномовної спільності на обширній території Росії від Єнісею до Дніпра. Проте, расову однорідність вдалося зберегти далеко не всім гілкам, що утворилися в результаті розпаду ностратичної етномовної спільності. Повністю європеоїдною залишилася лише нечисленна картвельська сім’я. Зберегла європеоїдну зовнішність і велика частина груп індоєвропейської сім’ї, а багато народів індоарійської групи ввібрали в себе істотний чужорідний (австралоїдний) елемент. Ряд народів уральсько-юкагирської сім’ї отримали більшу або меншу монголоїдну домішку, хоча в основної частини уральськомовних етносів вона слабко простежується. Лише у хантів і мансі риси монголоїдів достатньо сильно виражені, а юкагири взагалі є монголоїдами. Дравідійськая гілка ностратичної макросім’ї, потрапивши в результаті міграції до Південної Азії, змішалася там з місцевим австралоїдним населенням, і в даний час народи дравідійськой мовної сім’ї утворюють в своїй більшості особливу (південноіндійську, або дравідську) контактну європеоїдно-австралоїдну малу расу.

Вельми сильно піддалися расовій «трансформації» народи алтайської мовної сім’ї. Алтайська етномовна спільність була, напевно, як і інші спільності ностратичної етномовної єдності, що розпалася, європеоїдною, проте у міру просування на схід багато її груп, зберігаючи свої мови, все більш поглиналися в расовому відношенні місцевим монголоїдним населенням. Предки ж народів монгольської і тунгусо-маньчжурської груп, а також предки корейців і японців, рухаючись в східному напрямі, повністю «розгубили» всі свої європеоїдні риси. Така «монголізація» чекала і предків ескімосів і алеутів.

До сих пір ніхто з учених не намагався серйозно поставити проблему, чому саме прамова білої раси стала родоначальником такої великої кількості мов на всіх земних материках. Версії про культурну або цивілізаційну перевагу білих ностратійців над своїми менш удачливими сусідами відмітаються як неполіткоректні. Але інших версій запропонувати ніхто не може.

Підготував тов. Віталій, аналітична служба УНТП



Усі статті

Новини від RedTram

 Цікаве

Полон


Що таке націоналізм


Наше розуміння соціалізму

 Комерційна реклама
© УНТП 2005-2008
Передрук матеріалів лише з посиланням на www.untp.org.ua
Думки авторів не завжди поділяються редакцією.